Як спекти торта вдома: простий і перевірений рецепт

Запитайте в Google, і вам висипле тисячу ідеальних інструкцій. Я ж розповім, як буває насправді. Спекти свій перший пристойний торт у мене вийшло лише з третьої спроби. Перший вийшов гумовий, другий розвалився, а третій… третій з’їли за десять хвилин. Ось про це «третє» я і розповім. Цей рецепт — не про ідеальність. Він про те, щоб вийшло смачно навіть у вас вдома, навіть якщо духовка гріє, як бог на душу положить.

Що насправді важливо знати перед стартом (а не те, що пишуть)

Дивлячись на всі ці гладкі фото, думаєш: «Та я ж ніколи так не зможу». Я теж так думав. А потім зрозумів кілька речей, яких немає в книжках.

Про масло. Мені колись один кулінар сказав: «Якщо масло дешеве, то й торт буде таким самим». Я сміявся. Поки не купив справді якісне вершкове масло, 82,5%. Різниця — як між картонкою і хмарою. Тепер беру тільки таке. Навіть якщо дорожче.
Температура інгредієнтів. Оце «кімнатна температура» — не просто так. Я колись влив холодне молоко в тісто. Воно звернулося, наче простокваша. Весь вечір на смітник. Тепер я завжди дістаю яйця, масло і молоко зранку, якщо планую вечірню випічку.
Духовка — вона жива і зла. У моїй першій квартирі була стара газова духовка. Вона підсмажувала все з одного боку. Я довго лаявся, а потім купив термометр за 200 гривень. Виявилося, вона гріла аж на 30 градусів більше, ніж показувала! Тепер цей термометр — моя головна святиня. Без нього на кухні як без рук.
Терпіння. Ох, це терпіння. Найчастіша моя помилка в молодості: витяг гарячий корж і одразу почав його кремувати. Крем розтопився, корж розмок. Хаос. Тепер я знаю: корж має охолонути в формі 10 хвилин, потім на решітці ще годину. Можна піти погуляти. Або помити посуд. Займіть себе чимось.

Список того, що ляже на вашу кухонну лаву

Я пишу не абстрактні «чашки». Я відміряв ложками і склянками, щоб ви не бігали з вагами. Але ваги — це святе. Купуйте. Будь ласка.

Для самих коржів (вийде два, діаметром з велику тарілку):

- Борошно, звичайне, вищого гатунку — 240 грам. Це дві мої чашки для кави, наповнені з гіркою. Але точно — це 2 склянки по 120 мл.
- Цукор — 300 грам. Не білий пісок, а саме кристалічний. 1.5 склянки.

Розпушувач.

Сіль — половина чайної ложки. Без неї смак буде плоским, немов би щось забули.
Масло вершкове — 120 грам. Це половина стандартної пачки. Воно має бути таким м’яким, щоб від нього легко залишалася ямка пальцем, але не розтопленим!
Яйця — 3 штуки. Великі, С0. Якщо маленькі, беріть 4. Вони теж кімнатні!
Ваніль. Тут я фанат. 2 чайні ложки натурального ванільного екстракту. Не ароматизатора. Різниця настільки велика, що ви відчуєте її навіть із зав’язаними очима.
Молоко — 240 мл. Одна велика кружка. Жирність 3,2% — ідеально.

Для крему, який триматиме все це діло:

Масло вершкове — ще одна повна пачка, 230 г.
Цукрова пудра — 450 г. Це майже вся стандартна пачка. І обов’язково просійте її через сито! Інакше потім будете виловлювати цукрові грудочки з крему.
Ваніль — ще 1 ч.л.
Сіль — буквально дві крихти. Вона зробить смак цукру не таким приїдливим.
Вершки для збивання, від 33%. 3-4 столові ложки. Я пробував з молоком — не те. Крем виходить не таким повітряним, важчим.

Скільки це займе часу? Приготування тіста — хвилин 30, якщо не відволікатися на телефон. Випікання — ще 30. А потім найважче — чекати, поки охолоне. Мінімум 1.5 години. Всього вийде близько 2.5 годин реального часу.
На скільки осіб? На 8-10 порцій. Якщо різати скромно — то на 12.
Наскільки це складно? Я оцінив би на 6 з 10. Не космічна наука, але й не омлет. Треба бути уважним.

Як я це роблю крок за кроком (з усіма моїми відволіканнями)

1. Розігріваю духовку і чарівлю з формами

Перше, що я роблю, — увімкну духовку на 175°C. Просто ставлю повзунок на цю цифру. Поки вона гріється, беру дві круглі форми (у мене 22 см). М’яким маслом мажу їх зсередини, буквально розмазую пальцем. Потім сиплю ложку борошна в одну форму, кручу нею, щоб борошно покрило все масло, а потім пересипаю цю «обкатану» суміш у другу форму. Роблю те саме. Виходить рівний прошарок, який не дасть торту пригоріти і прилипнути. Надлишки борошна просто висипаю в раковину.

2. Замішую сухе і починаю бити масло

У велику миску просіваю через сито всі 240 г борошна. Потім додаю 3 ложки розпушувача і пів ложки солі. Беру звичайний кухонний вінчик (не міксер!) і просто кілька разів проходжуся ним, щоб все змішалося. Відставляю вбік. Тепер друга миска. Туди кладу 120 г того самого м’якого масла і всипаю всі 300 г цукру. Вмикаю міксер на середню швидкість. І стою б’ю. Не 30 секунд. А хвилин 4-5. Потрібно, щоб масло повітріло, збільшилося в об’ємі і стало майже білим. Інакше коржі будуть щільними. Коли масло збите, додаю яйця. По одному. Додав одне — збиваю хвилину. Додав друге — збиваю ще. І так далі. Потім вливаю 2 ч.л. ванілі. Аромат розноситься по всій кухні. Це моя улюблена частина.

3. Найвідповідальніший момент — з’єднати все

Ось тут багато хто ламається. Не можна просто всипати все борошно в масло. Потрібно робити це порціями, чергуючи з молоком. Я ділю свою суху суміш в голові на три частини. Лопаткою (міксер вимикаю!) додаю в масляну масу першу третину сухої суміші. Обережно змішую, доки не зникнуть великі плями борошна. Потім вливаю половину молока (120 мл). Знову мішаю. Потім — другу третину борошна. Мішаю. Потім — решту молока. І нарешті — останню частину борошна. Тісто виходить ніжним, однорідним і трохи тягнеться за лопаткою. Воно не повинно бути крутим! Воно має стікати з лопатки широкою тягучою стрічкою.

4. Випікання і боротьба з спокусою

Це тісто я розподіляю між двома підготовленими формами. Стараюся, щоб було порівну. Потім розрівнюю поверхню тильною стороною ложки. Ставлю форми на одну решітку в уже гарячу духовку. І… закриваю дверцята. Моє головне правило: не відкривати їх наступні 25 хвилин. Навіть щоб подивитися. Навіть якщо дуже цікаво. Духовка не любить, коли її відкривають. Через 25 хвилин одягаю рукавицю-прихватку, відкриваю дверцята і встромляю в центр одного коржа дерев’яну шпажку або зубочистку. Виймаю. Якщо вона суха — готово. Якщо налипло тісто — ще на 5-7 хвилин. Готові коржі дістаю, але не чіпаю! Ставлю форми на дерев’яну дошку або килимок. І чекаю 10 хвилин. Потім тонким ножем проходжуся по краю форми, відділяючи корж. Накриваю форму тарілкою і… різко перевертаю. Корж залишається на тарілці. Потім перекладаю його на решітку для охолодження. І роблю те саме з другим. І ось тепер найважче. Відходжу від решітки. Іду п’ю чай. Дивлюсь серіал. Коржі мають охолонути повністю. Інакше вся подальша робота марна.

5. Крем, збірка і моя маленька хитрість

Коли коржі холодні (я перевіряю, торкаючись тильною стороною руки — має бути кімнатної температури), роблю крем. У чисту миску кидаю м’яке масло (230 г). Збиваю міксером на середній швидкості 5-7 хвилин. Воно стає дуже світлим і наче подвоюється в об’ємі. Потім зменшую швидкість міксера до мінімальної. І по ложці починаю додавати просіяну цукрову пудру. Якщо додати всю одразу, буде хмара, з якою ви будете прибиратися півдня. Коли вся пудра додана і змішана, додаю ваніль і ту щіпку солі. Потім, не вимикаючи міксера, починаю вливати вершки. Столову ложку. Ще одну. Зазвичай вистачає трьох. Крем одразу стає шовковистим, гладким і дуже податливим. А тепер моя хитрість, якою не ділюся в інших рецептах: перш ніж змащувати коржі кремом, я злегка, буквально кількома рухами, пройдуся по їх поверхні терткою для овочів (найкрупнішою). Це знімає тонку кірку, яка могла підсохнути, і крем чудово «зчіплюється» з м’якотою коржа. На нижній корж викладаю половину всього крему. Розрівнюю лопаткою. Накриваю другим коржем. Решту крему використовую, щоб обмазати боки і верх. Не намагайтеся зробити ідеально гладко, як в журналах. Домашній торт має виглядати домашньо. Я часто просто роблю хвилі лопаткою або наношу крем великими «плямами».

Що робити, коли щось пішло не так? (з мого особистого досвіду)

Крем розшарувався і схожий на сир. Бувало. Значить, інгредієнти були різної температури. Рятую так: ставлю миску з кремом в більшу миску з гарячою водою (не окропом!) на 10-15 секунд. Потім знову збиваю міксером. Зазвичай повертається до норми.
Коржі не піднялися, а залишилися пласкими. Тут два варіанти: або розпушувач був старий (перевіряйте дату!), або ви занадто довго і ретельно мішали тісто з борошном, «забивши» його. Наступного разу мішайте швидше і менше.
Торт занадто солодкий. Так, крем виходить дуже солодким, це факт. Мені подобається. Якщо вам ні — наступного разу зменшіть кількість цукрової пудри в кремі на 50-100 грам. Або додайте трохи більше солі в крем — вона приглушить солодкість.
Немає ванільного екстракту. Знайомий жах. Я колись у глухому селі готував торт. Був лише ванілін у пакетику. Додав його на кінчику ножа в тісто. Вийшло, але… не те. Якщо є можливість, візьміть ванільну паличку, розріжте її і вискребіть насіння. Або на крайній випадок — 1 ст.л. ванільного цукру + 1 ч.л. коньяку. Це краще, ніж нічого.

А що, якщо хочеться не ванільного?

Цей базовий рецепт — як біла футболка. Його можна по-різному «одягнути».

Шоколадний. Замініть 50 г борошна на таку ж кількість доброго какао. І додайте в тісто 100 г розтопленого чорного шоколаду, коли збиваєте масло з цукром. Вийде набагато насиченіше, ніж просто з какао.
З лимоном. Цедра двох лимонів — в тісто. Сік половини лимона — замість вершків у крем. Виходить дуже свіжий, весняний смак.
«Вівсяний» для совісті. Я колись так експериментував: замінив 70 г борошна на дрібні вівсяні пластівці, перемолоті в борошно блендером. Структура стала цікавішою, трошки горіховою. Не всім зайшло, але мені сподобалось.

Чи це дуже калорійно? (говорить людина, яка їсть це)

Давайте чесно. Це не салат. Порція такого торта (1/8) — це приблизно 400-450 ккал. Як хороший обід. Білків мінімум, жирів і вуглеводів багато. Тому я завжди кажу: це — для свята. Для того щоб сидіти з родиною за столом, розрізати торт на всіх, сміятися і не думати про калорії. Це частина задоволення. Якщо ж дуже хочеться, а рахунок калорій ведеться — зробіть міні 6 порцій, а не 8. І їжте по половині порції з несолодким чаем.

Питання, які мені задають найчастіше

«Це ж так довго! Не можна швидше?»

Не можна. Принаймні, я не навчився. Якщо пришвидшити процес, зменшиться якість. Корж не «відпочине», крем не набере структуру. Випікання — це медитація. Якщо не хочете медитувати, купіть готовий торт. Я так теж іноді роблю.

«Моя духовка все одно все підсмажує знизу. Що робити?»

Знайома проблема! Я колись ставив на нижній рівень духовки порожню жаропрочну миску. Вона брала на себе зайвий жар. Або ж ставив форми на дві решітки, поставлені одна на одну. Допомагає. А ще краще — купити термометр, про який я вже говорив. Можливо, у вас просто пекло на 20 градусів вище, ніж встановлено.

«Можна заморозити коржі?»

Так! Це мій секрет для приготування заздалегідь. Готові, повністю охололі коржі загортаю в харчову плівку в 2-3 шари і кладу в морозилку. Вони лежать там місяць. В день приготування торта дістаю їх зранку, кладу в холодильник, а потім на стіл. Відтають і ніхто не відрізнить від свіжих.

Коли який варіант готувати? Мій нескладний вибір

У мене в голові є такий чек-лист:
— Якщо це День народження мами або інша дуже важлива подія — роблю класичний ванільний з цього рецепту. Перевірено, всім подобається.
— Якщо прийдуть друзі на перегляд фільму — роблю шоколадний варіант або навіть шоколадно-м’ятний (додаю в крем трошки м’ятного екстракту).
— Якщо літо, спека і не хочеться важкого — роблю лимонний і прикрашаю його свіжими ягодами. Легко і освіжаюче.

Отже, що в підсумку?

Спекти торт — це не про те, щоб вразити всіх інстаграмним фото. Це про процес. Про запах ванілі з духовки. Про радість, коли коржі вийшли рівними. Про гордість, коли діти просять ще один шматочок. Не бійтеся помилитися. Мій перший вдалий торт після двох невдач приніс мені більше задоволення, ніж сто ідеальних від кондитера. Спробуйте. Почніть з цього рецепту. А якщо захочете ще простішого — заходьте на Podobaika, у мене там є рецепт сирників, від яких мій сусід ще ніколи не відмовлявся.

Автор: Редакція Podobaika